Цікавинки з біології

Тварини

Божа корівка

Божа корівка лише на перший погляд здається милим лагідним жучком. Насправді – це ненажерливий хижак. Вона живиться попелицями – маленькими, проте досить шкідливими тваринами, що висмоктують сік з рослин. Апетит божа корівка має відмінний – за день може з' їсти біля двохсот попелиць. А от личинка божої корівки може з' їсти удвічі більше. У давнину цих жучків називали сонечками, назва божа корівка з' явилась пізніше. Корови дають молоко, а жучки виділяють " молочко ", щоправда не біле, а жовтогаряче. Звісно, насправді це не молочко, а неприємно пахнуча рідина. Через неї не їдять корівок ані птахи, ані ящірки, ані павуки. Існувало таке повір' я, начебто божа корівка вміє прогнозувати погоду. Для цього треба посадити жука на руку і промовити:

Божа корівка – легка комашка,

Божа корівка – лакові крильця,

Скажи не приховуй:

Холодно буде чи тепло?

Якщо жучок злетить при слові " холодно" – очікуй на холод , а якщо злетить при слові " тепло" – очікуй на тепло. Правда це чин і – перевірте! А от літати і навіть здійснювати перельоти на великі відстані божі корівки вміють.

Нашестя божих корівок відоме людям здавна. Одного разу англійці помітили понад морем довгу – довгу хмару, що була схожа на стовп пароплавного диму. Вона наближалася до берега. І невдовзі усе на березі було всипане корівками. Натовп людей, які гуляли біля моря, виглядав досить дивно : наче всі вони вдяглися у червоні кольчуги – так обліпили людей божі корівки. Час від часу жуки збираються зграями і кудись летять. Куди? Вони летять зимувати. А весною чи на початку літа повертаються назад.

Серед літа теж можна побачити зграї корівок, вони мандрують у пошуках їжі – шукають місця, де багато попелиць. Але не всі сонечка мандрують : навесні, розворушивши листя на прогалині, можна знайти невеличкі купки жучків, а деякі зимують просто у людських житлах.

Інколи кажуть : " Скільки крапок на крильцях – стільки років жуку ". Це неправильно. Крапки розповідають не про вік, а про те, до якого виду належить корівка: дві крапки – двокрапкова, п' ять крапок - п' ятикрапкова, сім крапок – семикрапкова. Жуки ці не всі червоні, існують жовті, коричневі, бронзові, проте всі вони плямисті.

Відомо 130 видів зозуль, проте лише 50 з них підкидають яйця до чужих гнізд. Підкидають яйця деякі види середньоазійських таафриканських качок, птахи – воловики з Америки. Цікаво, що підкинувши яйце, птах – воловик накльовує яйця господарів, які лежать у гнізді.

Батьки ластівки – касатки, відлітаючи за здобиччю, іноді пов’язують своїх пташенят кінською волосиною. Один кінець волосини вони намотують на лапку, а інший прикріплюють до стінки гнізда.

Тетеруки, рябчики та глухарі при нападі хижих птахів, рятуючи своє життя, можуть відразу відкинути майже усе пір' я з хвоста або частину пір' я з крил. Це явище має назву "линька жаху".

Найдовше з усіх тварин виношують своїх діте й індійські слони – 22 місяці, а менше за усіх, близько дванадцяти днів – вірджинський опоссум.

Одна з най більших жаб на земній кулі – північноамериканська жаба – віл, довжина якої 20 сантиметрів, а вага – 600 грамів. Цю жабу їдять. Весняна пісня цих жаб нагадує мукання стада волів. Квакання однієї жаби – вола можна почути на відстані до трьох кілометрів.

У Мексиці живе незвичайна жаба. Довжина її 20 міліметрів. Шкіра на черевці прозора, крізь неї видно всі нутрощі. Тому її назвали скляною.

У Південній Америці мешкає змія муссорана. На перший погляд – змія як змія. Але як тільки вона побачить іншу змію, відразу ж кидається навздогін і наманається вхопити за потилицю. Після цього муссорана трусить жертву, а потім ковтає цілком. Вона перемагає змій у півтори рази довших за себе. Бразильський закон охороняє муссорану. Знищуючи отруйних змій, вона рятує життя багатьох людей.

Це сталося у Лондоні. Одна синиця, відклювавши кришку від пляшки з вершками, яку залишив біля будинку молочник, знайшла шлях до ласощів. Через деякий час усі лондонські синиці вчиняли так само.

В Індійському океані є невеличкий острів Фрегат, котрий іноді називають "котячим островом", адже єдині його мешканці – коти та кішки. На острові більше 10 000 котів. Вдень вони відсипаються, аполюють за рибою вночі. Іноді коти плавом відправляються далеко у море за рибою, вони вміють нелише чудово плавати, але й пірнати. Вважають, що перші коти потрапили на острів під час загибелі корабля багато років тому.

Двадцятишестисантиметрові метелики зустрічаються на півдні Австраліїї. Місцеві жителі харчуються їхнім м' ясом, полюючи на них з луками та стрілами

Деякі факти з життя рослин

В Індіїї росте анчар нешкідливий. Його називають лантуховим деревом за те, що з нього виходять майже готові лантухи. Відпилявши шмат деревини, люди сильно б' ють по корі, від чого вона легко знімається разом з лубом. Відділивши луб, отримують готовий матеріал, який лишається зшити з одного боку - і от вам легкий міцний лантух.

У лісах Уганди зустрічається кігелія, або ковбасне дерево, назване так завдяки плодам у вигляді ковбаси. Вони звисають з гілок і важать майже по шість кілограмів. З плодів дерева місцеві жителі виробляють чашки та жовту фарбу, а з кори – ліки.

У Центральній та Південній Америці ростуть гаї струнких дерев. Це – галактодендрони. Місцеві жителі роблять на стовбурах дерев надрізи, з яких витікає густий білуватий сік. На вигляд і смак це – звичайне коров'яче молоко з гіркуватим присмаком, який зникає при кип'ятінні. За годину з дерева витікає біля літра "молока".

У Панамі є дерево, плоди якого дуже насичені жиром. Якщо повз плід просмикнути гніт, то вийде свічка. Горить вона без кіптяви та диму протягом 3 – 4 годин. За це дерево одержало назву "свічного".

На півострові Флорида росте дуже корисне дерево. Якщо розтерти його дозрілі плоди, утворюється піна, яку місцеві жителі використовують замість мила.

У лісах Австралії росте селагінела, відома тим, що під час посухи витягає з ґрунту своє коріння та скручується клубочком. Потрапивши у вологе місце, випускає коріння і росте як звичайна рослина.

У лісах Австралії росте пляшкове дерево. Названо воно так за стовбур, що формою нагадує пляшку. Під час дощів у стовбурі збирається волога, яку дерево використовує у дні посухи.

Евкаліпт , мабуть, найвідоміше австралійське дерево. Деякі його види мають довжину стовбура до 162 метрів, а діаметр стовбура сягає 7 метрів. Деревина в евкаліпта міцна, як залізо, набагато міцніша за деревину сосни. Евкаліпт здатен за добу поглинути з ґрунту води у десять разів більше за власний об'єм, а тому є відмінним висушувачем боліт. В евкаліптових гаях мало тіні, бо їх вузьке листя повернуте до сонця ребром.

У лісах Південно – Східної Австралії часто зустрічаються гриби, що випромінюють світло у темряві. При ньому легко читати, настільки воно яскраве.

В Азіатських тропічних лісах ростуть зелені, блакитні гриби, соком яких туземці розмальовують ритуальні маски, а зачіски прикрашають грибами, що світяться.